Максим Грищук
Боєць 122-го батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Максим Грищук (фото: Роман Ніколаєв), позивний «Прокурор». Народився та жив в Тернополі. Навчався на юрфаку місцевого економічного університету. У 2009 році закінчив Національну академію прокуратури України.
«У 2014-му прийшов у військкомат, записався добровольцем, хоча строкову службу не служив. Але призвали мене набагато пізніше, після кількох моїх наполегливих спроб».
Січень 2015 року. Донецький аеропорт, метеостанція. Коли ворожа артилерія починала бити по нашим хлопцям в аеропорту і звучала команда «В укриття» – приходив його час. Під вогнем він мав вирахувати звідки б’ють терористи і скорегувати вогонь нашої артилерії . Захоплення, свого часу, спортивним орієнтуванням зробило з нього одного з кращих корегувальників вогню.
«Після школи я думав про армію, але все-таки правосуддя мені здалося більш важливим завданням в житті. І я обрав кар’єру прокурора. Працював в прокуратурі Червонограда, Львова. Потім була війна…».
В аеропорт відправився добровільно. Сказали, що за п’ять-сім днів змінять. Коли прийшов час йти на ротацію – зрозумів, що не зможе піти і залишити хлопців, так як це був час найзапекліших боїв, і прийняв рішення залишитися.
«Я потрапив в 122-й батальйон 81-ї аеромобільної бригади. Прослужив повний рік, як годиться. Мені дуже пощастило з товаришами – було багато хлопців, з якими я подружився, і дружбою з якими пишаюся».
“Кіборгом” себе Максим не вважає. На його думку, цього звання гідні тільки ті хлопці, які боролися до кінця в терміналах і на вежі Донецького аеропорту.
«Я йшов до армії, думаючи що мене тут багато чому навчать. У реальності, мені довелося не тільки вчитися володінню зброєю, але вчити довелося і мені самому».
Його сім’я (дружина і дві дочки) весь цей час навіть не здогадувалася, що їх чоловік і тато захищав аеропорт.
«Коли я воював під Донецьком, дружина народила нам дочку. Я дуже хочу, щоб у наших дітей була гідна країна, якої всі ми пишаємося».
17-22 січня вся підлога в приміщенні метеостанції була зайнята закривавленими пораненими бійцями з аеропорту. Єдиний шлях ротації хлопців у терміналі і на вежі – через метеостанцію. А ще – тримати весь східний сектор оборони аеропорту. Максим, разом з іншими бійцями, надавав допомогу пораненим і продовжував коригувати вогонь. Завдяки його грамотним діям було знищено кілька ворожих артилерійських розрахунків.
«Мої батьки – прості люди, проста сім’я. Тато робітник, мама за професією вчителька, зараз виїхала на заробітки до Італії. У нас знайти роботу дуже нелегко. Ми живемо в такій багатій країні, у нас стільки чесних, розумних, патріотичних людей, а ми не можемо витягнути себе з бідності, не можемо дати всім гідну роботу. Я працював в природоохоронній прокуратурі, вів справи, як по-варварськи знищують нашу природу, як за копійки спотворюють все те, що я дуже люблю – ліси й ріки. Це великий корупційний бізнес. Мені не раз натякали на хабарі, але я таких виганяю з порога».
У жовтні 2015 р. подав заявку до конкурсної комісії з обрання Глави спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За результатами відбору, 4 грудня 2015 р. керівник спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький з трьох кандидатур, поданих конкурсною комісією, вибрав Грищука на посаду свого першого заступника. У той же день генпрокурор своїм наказом призначив Максима на цю посаду.
«Якби в Україні не було корупції, мільйони працелюбних українців повернулися б працювати додому, возз’єдналися з сім’ями. Повернулася б і моя мама. Ось чому боротьбу з корупцією я теж вважаю фронтом. Це теж війна, яку ми не маємо права програти».
15 січня 2016 р. в рідному Тернополі Максима Грищука нагороджено орденом «Народний Герой».
16 лютого 2016 р. за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Максим Грищук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Оригінальний текст Ветерани.UA
Більше інформації про героя: