Владислав Зборовський

Владислав Зборівський, заступник начальника медслужби батальйону «Айдар», позивний «Лектор». (Фото: Роман Ніколаєв)

До 2010 року – успішний бізнесмен.
У 2010 році, після інавгурації Януковича, займатися бізнесом перестав. Відбулася переоцінка цінностей, з’явилося нове сприйняття світу, бажання залишити слід в ньому.
З того часу і до початку війни – глава благодійної програми «Дерево життя» в Охматдиті.

Скандали з Охматдитом у всіх на слуху. Охматдит це комплекс з 24 лікарень, величезна територія в центрі столиці. Кожна влада, починаючи з влади Ющенко, намагалася вкрасти землю, а лікарню кудись витурити. Владислав один з тих, хто заважали це зробити.
З літа 2014 року по осінь 2015 року – в медичній службі Айдара.
Медслужбу Айдара фактично «вигодували» волонтери. За весь час служби від Міністерства оборони не отримали жодної таблетки, ампули, комплекту одягу, пари шкарпеток, трусів, машини.

Згадує бойовий дух літа 2014-го року. Хлопців неможливо було зупинити. Сєпарів ганяли – вони бігати не встигали. Те, що потрібні якісь «Джавеліни» або допомога Америки – дурниця. Хлопці з шістьма «мухами» «заганяли» танк. Багнетами брати Луганськ готові були. Тоді Айдар практично повністю обійшов Луганськ. Щоб замкнути кільце залишалося якихось 17 км, ділянка від Хрящуватого до Станиці Луганської. Залишалася лише висотка і селище Новомиколаївка.
Але взяти висотку без техніки не могли. А техніки у Айдара не було, тільки стрілецька зброя. Саме між цією висоткою і Станицею Луганською 23 серпня 2014 року й пройшли 430 білих КАМАЗів 1-го російського гумконвоя. Дали б досить заліза – ці КАМАЗи не пройшли б, Луганськ давним-давно упав.

Наслідки гумконвоя відчули відразу. Починаючи з 24-го серпня активність противника значно збільшилася. Розриви між обстрілами скоротилися до 10-15 хвилин. Їх “Гради” навіть перестали йти на перезарядку. Ковбасили не цілячись, без пристрілювальних ракет, відразу випускалася касета.

У вересні 2014 року медслужба Айдара розмістилася у місті Щастя. З тих пір «в поля» більше не ходили.
16 травня 2015 року в районі Луганської ТЕС в місті Щастя хлопці їх 92-ї бригади і Айдара взяли в полон російських ГРУ-шників Александрова і Єрофєєва. Першу допомогу надавали якраз в медслужбі Айдара. Ті, до речі, дуже боялися потрапити в Айдар, так як турбувалися за свої органи, які медики-карателі обов’язково у них виріжуть для продажу. Про це їх постійно попереджали батьки-командири.

Після того, як «вийшли з полів» – активно займалися громадською діяльністю: евакуацією багатодітних сімей, переселенцями, лікарнями, інтернатами. З вересня по січень 2014 року медслужба через волонтерів зібрала 22,5 тонни гуманітарки.

Користуючись особистими зв’язками з власниками фармкомпаній, безкоштовно доставляли медикаменти. Вдалося домовитися з найбільшим в Україні виробником інсуліну і поставити в неокуповану частина Луганської області інсулінів, яких для цивільного населення вистачило до березня наступного року. Працювали з усіма місцевими лікарнями. Не допомагали тільки Біловодській – фізично не дотяглися.

Після демобілізації пройшов навчання в Естонській військовій академії, отримав сертифікат тренера з тактичної медицині НАТОвського зразка. Разом з однодумцями організували групу тренерів з 5-ти осіб. Крім тренера з тактичної медицині є ще тренер з екстремального водіння по пересіченій місцевості, тактиці ведення бою з автомобіля під час руху, прикриття пораненого автомобілем при евакуації, тренер з мінно-вибухової справи, тренер з гірничо-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт (наприклад, як врятувати пораненого з під завалів, евакуювати з багатоповерхівки при зруйнованих сходових прольотах). З 5-ти тренерів четверо – фронтовики, троє – сертифіковані за НАТОвськими стандартами.
За 5-7 днів група може навчити медичну службу невеликого підрозділу, наприклад, увійти в нескладне кільце, евакуювати поранених і безпечно вийти з цього кільця.

23 липня 2015 року в Харкові, одним з перших, нагороджений орденом Народний України.

Нагороду сприймає як аванс. Аванс, який необхідно підтверджувати щодня, щохвилини.

Оригінальний текст Ветерани.UA

Більше інформації про героя:

Волинь “Атовець Лектор: “Війна — хороший учитель, але дуже дорогий!”