Володимир Киян

Киян Володимир Петрович – помічник командира батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, капітан. Позивний «Тайфун».

Народився 8 жовтня 1981 року в місті Ковель Волинської області в родині військовослужбовця. З 1988 року навчався в середній школі №5 міста Ковель. У лютому 1989 року родина переїхала на нове місце служби батька до міста Шверін Німецької Демократичної Республіки (нині – Німеччина), де Володимир продовжив навчання в середній школі №29. У 1993 році родина повернулася до міста Ковель. З 1994 року навчався в загальноосвітній школі №7 міста Ковель, яку закінчив у 1999 році.

З 1 серпня 1999 року в Збройних Силах України. В червні 2003 року закінчив з відзнакою Військовий двічі орденів Червоного Прапора інститут ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету (місто Суми) за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії».

У 2003-2004 роках проходив військову службу у 802-му реактивному артилерійському полку 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Ковель Волинської області). У 2004-2011 роках – командир 1-го вогневого артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону 80-го окремого аеромобільного полку Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів). З квітня по грудень 2005 року брав участь у миротворчій місії в Республіці Ірак. У 2011 році звільнився з лав Збройних Сил України у запас.

Був приватним підприємцем.

В грудні 2013 року брав участь у Львівському майдані. З січня 2014 року перебував на Майдані Незалежності у місті Києві, де був активним учасником Революції гідності.

З початком оголошення мобілізації до лав Збройних Сил України звертався до військового комісаріату з проханням, щоб його мобілізували, але отримав відмову.

У квітні 2014 року добровольцем вступив до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, де був призначений на посаду командира штурмового взводу.

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Безпосередньо перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції, отримав телефонний дзвінок з військового комісаріату, де йому повідомили що готові його мобілізувати до лав Збройних Сил України. Через деякий час, Володимир Киян повернувся додому.

У серпні 2014 року добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 80-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

З серпня 2014 року знову брав участь в антитерористичній операції на сході України. З 26 серпня 2014 року учасник боїв за місто Щастя Луганської області.

Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою “Народний Герой України”

3 вересня 2015 року група українських військових, на чолі з капітаном Кияном, проводила обстеження території прилеглої до Луганської теплової електростанції у місті Щастя Луганської області. Під час обстеження берегу річки Сіверський Донець в районі Луганської ТЄС, Володимир Киян, який рухався попереду, зачепив «розтяжку» з міною. Після чого встиг попередити решту групи і собою прикрити іншого офіцера, який знаходився поруч з ним. В результаті вибуху капітан Киян загинув від отриманих осколкових поранень, врятувавши життя товариша.

5 вересня 2015 року похований на кладовищі села Вербка Ковельського району Волинської області.

11 жовтня 2015 року в місті Ковель на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №7 (вулиця Левицького, 1), де навчався Володимир Киян, йому відкрито меморіальну дошку.

24 листопада 2016 року рішенням Ковельської міської ради перейменовано вулицю Ватутіна в місті Ковелі на вулицю Володимира Кияна.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (05.10.2015; посмертно), орденом «Народний Герой України» (04.06.2015).

Залишилися дружина та син, який народився у 2015 році.

Оригінальний текст Український Меморіал Киян Володимир Петрович