Юрій Олефіренко (посмертно)

Капітан I рангу27.04.1965 – 16.01.2015

Олефіренко Юрій Борисович – командир 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан 1-го рангу.

Народився 27 квітня 1965 року в селі Криничувате Бобринецького району Кіровоградської області. У 1974 році родина переїхала до міста Бобринець Кіровоградської області. У 1983 році закінчив середню школу міста Бобринець.

У травня 1983 року призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил Радянського Союзу. З травня по червень 1983 проходив службу поза штатом, з червня по грудень 1983 року – розвідник-снайпер, з грудня 1983 року по серпень 1984 року – старший розвідник 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу Збройних Сил Радянського Союзу (військова частина 83483, місто Кіровоград).

З серпня по вересень 1984 року – розвідник-снайпер 668-го окремого загону спеціального призначення 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу Збройних Сил Радянського Союзу (місто Кіровоград).

З вересня 1984 року по серпень 1988 року брав участь у бойових діях у складі Обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан.

З 20 вересня 1984 року по травень 1985 року – розвідник-снайпер 668-го окремого загону спеціального призначення Туркестанського військового округу (місто Баграм Демократичної Республіки Афганістан). З травня 1985 року по серпень 1988 року – начальник речової майстерні окремої роти спеціального призначення Збройних Сил Радянського Союзу (місто Кабул Демократичної Республіки Афганістан).

У серпні 1988 року вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного командного двічі Червонопрапорного училища імені Ленінського комсомолу, яке закінчив у червні 1992 року.

З червня 1992 року в Збройних Силах України. З червня по листопад 1992 року – у розпорядженні Міністра оборони України.

З листопада 1992 року по вересень 1993 року – командир групи спеціального призначення 668-го окремого загону спеціального призначення 9-ї окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу Збройних Сил України (військова частина 83483, місто Кіровоград).

З вересня 1993 року по листопад 1994 року – командир учбової групи спеціального призначення – викладач учбової роти (розвідників), з листопада 1994 року по листопад 1996 року – командир учбової роти (розвідників) – старший викладач, з листопада 1996 року по травень 2001 року – старший викладач циклу спеціальної підготовки, з травня 2001 року по лютий 2002 року – начальник штабу – заступник командира учбового загону спеціального призначення, з лютого 2002 року по квітень 2004 року – командир учбового загону спеціального призначення 50-го центру спеціальної підготовки Південного оперативного командування Збройних Сил України (військова частина 83483 (потім – А0759), місто Кіровоград).

З квітня по вересень 2004 року – командир загону спеціального призначення, з вересня 2004 року по січень 2005 року – командир загону підводного мінування, з січня 2005 року по жовтень 2008 року – заступник командира 73-го морського центру спеціального призначення – водолазний спеціаліст Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).

У 2005 – 2008 роках навчався у Національній академії оборони України на факультеті підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня.

З жовтня 2008 року по грудень 2009 року брав участь у міжнародній коаліційній місії зі сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан під проводом НАТО.

З грудня 2009 року по грудень 2010 року – начальник штабу – перший заступник командира 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області). 18 грудня 2010 року був звільнений з військової служби за віком.

Активний учасник ветеранського руху воїнів-афганців. Був членом правління Кіровоградської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

У червні 2014 року добровільно був призваний по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. З червня по вересень 2014 року – командир 42-го батальйону територіальної оборони Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В4750, місто Кіровоград).

З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

З вересня 2014 року – командир 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).

16 січня 2015 року капітан 1-го рангу Олефіренко перебував на спостережному пункті 93-ї окремої механізованої бригади в районі сіл Гранітне та Миколаївка Волноваського району Донецької області, де проводив за допомогою безпілотного літального апарату коригування артилерійського вогню по позиціях російсько-терористичних угрупувань. Поблизу села Павлопіль Волноваського району Донецької області було виявлено місце розташування мінометної батареї противника, яка потім була знищена вогнем артилерії. Але противник встиг накрити мінометним вогнем спостережний пункт українських військових.

Під час обстрілу Юрій Борисович рятуючи життя трьох військовослужбовців, зіштовхнув їх в укриття накривши собою від осколків мінометної міни, яка розірвалася в декількох метрів від них, внаслідок чого отримав численні тяжкі поранення від яких помер дорогою до госпіталю.

19 січня 2015 року похований на Алеї Слави Ровенського кладовища міста Кіровоград (нині – місто Кропивницький).

31 березня 2015 року рішенням міської ради міста Кіровоград (нині – місто Кропивницький) №4076 перейменовано вулицю Фрунзе на вулицю Юрія Олефіренка.

2 липня 2016 року указом Президента України №290/2016 середньому десантному кораблю «Кіровоград» 5-ї бригади надводних кораблів було присвоєно ім‘я капітана 1-го рангу Юрія Олефіренка та надалі іменується цей корабель – середній десантний корабель «Юрій Олефіренко» 5-ї бригади надводних кораблів Південної військово-морської бази Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

27 грудня 2016 року в місті Бобринець Кіровоградської області на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №4, де навчався Юрій Олефіренко, йому відкрито меморіальну дошку.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (09.04.2015; посмертно), радянським орденом Червоної Зірки, медаллю «Захиснику Вітчизни», радянською медаллю «За відвагу», недержавною нагородою – орденом «Народний Герой України» (09.06.2017; посмертно), медалями.

Залишилися дружина та дві доньки.

Джерело